+38 (093) 888 55 69

Мова:

Інтев’ю з Lady Pink.

Мало хто про це знає, але нещодавно легендарна нью-йоркська художниця і графіті райтер Lady Pink відвідала Київ для створення одного комерційного проекту. В рамках цього проекту вона зустрілася і поспілкувалася з журналісткою інтернет сайту L’officiel. З огляду на те, що цільова аудиторія даного порталу це точно не графіті райтери і ви можливо б і не дізналися про це інтерв’ю, ми вирішили перепостити його, а також перевести українською мовою. Текст наводимо без змін. – Garage Canshop

Муралами жителів Києва навряд чи можна здивувати – тематичні графіті на фасадах будинків почали з’являтися кілька років тому і вже стали частиною міської культури. Зазвичай глядач оцінює малюнок з суб’єктивної точки зору (за принципом подобається / не подобається), не замислюючись над тим, хто стоїть за його створенням.

Ми розповімо вам про новинку – барвистий “цукерковий” мурал, який створила нью-йоркська художниця Lady Pink, що отримала прізвисько на батьківщині “перша леді графіті”. Свою кар’єру латиноамериканка Сандра Фабара почала в 15 років з розписування поїздів підземки. У 1983 році вона знялася в головній ролі у фільмі “Дикий стиль” і співпрацювала з Дженні Холзер в створенні серії плакатів. Сандра співпрацювала з Жан-Мішелем Баскіа (ходила по полотну босоніж для однієї з його робіт) і спілкувалася з Енді Уорхолом. Зараз її роботи знаходяться в колекціях Музею американського мистецтва Уїтні, Метрополітен-музеї, Музеї Брукліна в Нью-Йорку, а також Гронінгенському музеї в Нідерландах.

З Леді Пінк ми зустрілися на її робочому місці, щоб розпитати про ідею київського Муралу, про фемінізм серед графіті-артистів і чому мистецтво – це в першу чергу бізнес.

Коли ви вперше зрозуміли, що хочете стати художником, і чому ви вибрали графіті серед інших напрямків?

Мені було 15. Я почала займатися графіті, тому що це було популярно, круто і весело. Не йшлося про художню цінність, для мене це просто було пригодою.

Пам’ятайте перші графіті, що це було?

Це був леттерінг. Я шукала свій власний стиль і постійно практикувалася, писала на стінах слово PINK – в той час ми писали імена, а не слогани. Просуватися далі я почала завдяки співпраці з галереями.

Ви були однією з перших жінок, які увійшли в закритий чоловічий клуб графітчиків. Саме тому ви вибираєте тему про права жінок як головну для своїх робіт?

Я не перша жінка в графіті, я почала тільки в 1979 році. На початку 70-х багато жінок створювали свої графіті, але це тривало недовго. Коли я почала цим займатися, було, напевно, 10 тисяч хлопців-райьерів і я, одна дівчина. Хлопці часто мені допомагали, і мені подобалося малювати, тому розібратися, що до чого в цьому їх “чоловічому світі”, було легко. Можливо, сексизм і зупиняв, але мене взяли і підтримали чоловіки.

Чи вважаєте ви, що ця тема актуальна і сьогодні?

З 1979 року мало що змінилося. Зміни в суспільстві відбуваються дуже повільно. Крім того, темношкірі дівчата, латиноамериканки і азіатки як і раніше не мають рівних можливостей з білошкірими дівчатами. За будь-яку роботу я отримую менше грошей, ніж мій чоловік – блондин з блакитними очима, тому всі фінансові переговори веде він. Нам доводиться грати в цю гру, тому що це Америка.

Що, на вашу думку, потрібно зробити, щоб ставлення до жінок змінилося?

Ми можемо надихати і змінювати світ своєю роботою. Деякі жінки, які бачили мої роботи, розповідають мені, що вони їх надихають. Малюнки спонукають їх відчувати себе сильними, рівними з чоловіками. Я можу бути прикладом для молоді, показати їм, що вони можуть так само.

Пам’ятайте свою першу персональну виставку?

Звичайно, мені тоді виповнився 21 рік. Я виставлялася в Moore College of Art and Design в Філадельфії. Я не була їх студенткою, але мене запросили туди зробити виставку. На відкритті виступали брейк-дансери, це було здорово! І директор коледжу сказав: “Чому б тобі не вчитися в моєму коледжі?” І я відповіла: “А чому б вам не заплатити за моє навчання?” – тому що це дуже дорогий навчальний заклад в Америці. І він зробив це – виділив мені суму на перший рік навчання. Але вчитися там мені не сподобалося. Там було все те ж саме, що і в старшій школі, а школу я вже закінчила і шукала щось нове для себе. І поки всі вчилися, я в основному подорожувала і влаштовувала виставки в галереях. Життя ж одне! Я відчувала себе старше інших студенток і що мені не місце серед них. Я залишалася в класі, тільки щоб малювати для Музею Уїтні.

Чи використовуєте ви національні мотиви Еквадору в своїй роботі?

Ні. Я не ідентифікую себе зі своєю країною. Я покинула її зовсім юною. Люблю яскраві кольори. Мабуть, це все, що можна віднести до національних коренів в моїх роботах.

Як вам сподобалася вистава Бенксі на Sotheby’s?

Я не бачила, як там що відбувалося, але всі розповідали мені про це. Це дуже яскрава заява! Я не знаю Бенксі, ніхто не знає. Але, думаю, це не одна людина. І я відчуваю жіночу руку в цьому. Це повинен бути хтось дуже чутливий. (Сміється.)

Популярне питання для художника: хто і що вас надихає?

Справді популярне. Всі хочуть знати, що і як ти робиш і звідки це приходить. Скажу так: натхнення приходить буквально від усього навколо і від кожної людини, яку ти зустрічаєш. Впливає все, що бачиш, чого торкаєшся, що відчуваєш: ТВ, фільми, музика, відеоігри і навіть мультфільми, які я бачила ще в дитинстві, – все потрапляє в мої роботи.

Чи знаєте ви українських художників графіті? Хто ваш улюблений ґрафітник зі світових імен?

Це забавно! (Сміється.) Я почала робити графіті 40, навіть 45 років тому. Я не була чиєюсь фанаткою і не відстежувала когось спеціально. Мій чоловік знає всю історію розвитку цьго напрямку. Він збирає колекцію фотографій, знає всі роботи – від вандалізму до шедеврів. Це його робота. І це він говорить мені про те, що мені потрібно знати. Кого з українських графіті-райтерів я знаю? Знаю одного хлопця, його звуть Neak – мабуть, і все, але я впевнена, тут є багато класних художників.

Чому ви вибрали цей малюнок для свого мурала в Україні?

Ця робота – комерційне замовлення, і це зумовило її суть. Перед нами поставили завдання, і макет був затверджений заздалегідь. Головна ідея – солодощі та яскраві кольори, те, що змусить радіти людей, побачивши цей мурал.

Скільки часу йде на створення одного мурала?

Все починається з ескізу. На його створення доводиться витрачати багато енергії, битися головою об стіл, поки прийде ідея. (Сміється.) Потім шукаємо місце, розбиваємо малюнок на квадрати або переносимо малюнок за допомогою проектора, якщо це робота в приміщенні. Так кожна лінія наноситься на стіну дуже швидко.

За часом все залежить від дедлайну. Іноді часу зовсім мало. Я намагаюся весь час перебувати в роботі. Один з моїх наставників в графіті говорив мені: “Заткнись і працюй! Це все, що ти повинна робити. Навіть якщо тобі страшно, ти повинна творити. Це як на війні. Поруч можуть вибухати снаряди, твої друзі можуть гинути, навколо буде повний хаос, але тобі доведеться міцно тримати зброю і стріляти. Так і в мистецтві! Треба постійно працювати, ні на що не відволікаючись. Треба бути безстрашною! “І я до сих пір просто дотримуюся його поради.

Яку пораду ви можете дати новачкам? Як знайти свій стиль і стати відомими?

Якщо ви маєте на увазі саме графітчиків, їм можу порадити бігати швидко і мати хорошого юриста. (Сміється.)

Для художників в цілому я б насамперед порадила оцінити себе, поставити свій прайс. Це стосується і фотографів, танцюристів або музикантів. Скільки грошей тобі повинні заплатити, щоб ти робив те, що робиш? Якщо ти працюєш весь день, що в кінці дня ти принесеш додому? Але жодна школа не вчить цьому. Тому вивчайте, скільки коштує те, що ви робите, як зробити з цього бізнес? Талант є тільки половиною успіху. Якщо ти не навчишся робити бізнес, талант не допоможе тобі. Якщо навіть не хочеш займатися цим, знайди людину, якій можеш довірити цю частину роботи. У мене, наприклад, цю частину роботи виконує чоловік, а я концентруюся на творчості. Так ми разом працюємо як єдине ціле.

Вкладати всі свої сили і стільки років вчитися, тільки щоб виставлятися в галереї, – це не дуже гарна ідея. Вам доведеться попрацювати не тільки над створенням робіт, але над нетворкінгом, над піаром і іншими важливими для бізнесу речами.

Джерело